Твори добро…
Умови сьогодення, що склалися у нашій державі, змінили українців. Нові реалії змусили по-іншому реагувати на раніше звичну фразу «Як ти?». Війна змінила культуру спілкування, буденні справи, радощі та особисті перемоги. Українці, незалежно від вікової категорії чи економічного статусу, мають чітку позицію, орієнтовану на перемогу, не стоять осторонь, а щоденними вчинками намагаються зробити усе для її наближення.
Заклади освіти України стали осередками добровільної, суспільно корисної волонтерської діяльності. Гуртожитки навчальних закладів стали прихистком для внутрішньо переміщених осіб з окупованих територій, а здобувачі, студенти, викладачі є благодійниками, які активно допомагають вирішити та попередити ряд соціальних проблем.
Здавалось би, що військовий стан викликав би у людей страх, боязнь та невизначеність, однак з українцями сталось повне «перезавантаження». Громадяни активно налаштувались на взаємодопомогу, взаємну підтримку, стали максимально активними та щиро вірять у майбутню перемогу.
Не винятком став і наш навчальний заклад – ДНЗ “Куп’янський регіональний центр професійної освіти”, а саме викладачка біології та хімії Даниленко Світлана Василівна, яка має 20 років педагогічного стажу в закладі. Хоча свою волонтерську діяльність не афішує і не хизується нею ( тому офіційно й не зареєстрована як волонтер) , та хотілося б дещо розповісти про її допомогу нашим воїнам.
Після деокупації Шевченкового ( 12 вересня) Світлана Василівна повернулася до рідної домівки і розпочала свою діяльність. Спочатку була 2 місяці в складі гуманітарного штабу Куп’янського району, їздила в місто Куп’янськ і роздавала мешканцям гуманітарну допомогу, хоча весь час лунали сирени та чули вибухи, бо місто було під постійними обстрілами.
Потім вийшла на свою офіційну роботу викладача нашого ліцею і з грудня до травня разом зі своїм чоловіком варила чурчхелу. А далі все більше ця робота зятягувала і весь час хотілося зробити якомога більше і більше.
Разом зі своїми рідними Світлана почала пекти пампушки з часником, які замовляли наші хлопці, бо дуже їм смакували до борщу, пряники, готувала смачні салати, закривала соління, варила вареники. До речі, останні 2 місяці господиня готує по 500-600 шт. вареників , які з великим задоволенням бригада по забезпеченню відправляє безпосередньо на бойові позиції захисникам.
Від бійців 92 та 40 бригад Світлана Василівна отримала подяки, чим дуже пишається, адже це найбільша нагорода за щоденну працю волонтера, бо кожен день розписаний для добрих справ. Щочетверга вона випікає смаколики, в інші дні — плете маскувальні сітки, купує речі для поранених солдат, що перебувають у госпіталі, заготовляє овочі для салатів та різноманітних солінь, допомагає донатами землякам, що несуть військовий обов’язок в лавах ЗСУ.
І ці всі добрі справи робляться не для того,щоб похвалили, не для того, щоб заохотили нагородою, а від щирого серця, широкої душі, прагнення і віри в перемогу.
Тисячі людей долучаються до волонтерства, що націлене на допомогу захисникам України.
Творити добро ніколи не пізно і воно немає вікових і соціальних обмежень, тому що Україна сьогодні на найвищому рівні громадянської активності ‒ українці об’єдналися задля спільної мети — Перемоги.
